В рамках проекту Комітет виробляє дві відео програми «Просто Люди» та «Стабільність і благополуччя».

 

Семихвилинна програма «Просто Люди» включає відео-інтерв‘ю з відомими людьми донецької області, серед яких активісти НУО, журналісти, блогери, місцеві лідери, молоді підприємці тощо. Програма націлена на виховання у молоді активної життевої позиції, гідного способу життя й отримання задоволення від роботи, яку робиш. Трансляція програми на сайті щовівторка та щочетверга о 15.00.

 

П'ятихвилинна програма «Стабільність і благополуччя» містить інформаційний дайджест місцевих новин за тиждень. Два журналісти-блогери відбирають 5 топ-новин, які висвітлювали місцеві ЗМІ, й з гумором аналізують якість тих новин з огляду на стандарти журналістики. Особлива увага приділяється замовним матеріалам («джинсі»), які потрапляють у місцеву пресу. Програма виходитить в ефір щоп’ятниці о 15.00.

 

Обидві програми транслюватимуться на http://www.ngo.donetsk.ua.

Обидві програми є доступними в соціальній мережі Facebook - https://www.facebook.com/NGO.donetsk.ua?fref=pb, каналі YouTube http://www.youtube.com/user/NgoDonetskUa?feature=watch. 

Протягом проекту Комітет створить 45 випусків програми «Стабільність і благополуччя» та 90 програм «Люди».

 

14 березня 2013 року газета "День" надрукувала статтю про проект ДКВУ під назвою ЄДонецьк без стереотипів" http://www.day.kiev.ua/uk/article/media/doneck-bez-stereotipiv.

Цитата з статті:
Катерина ЯКОВЛЕНКО, власкор «Дня» в Донецьку, учасник проекту «Просто люди»:

— Документальні проекти — моє захоплення. Але, на жаль, рідкість для нашого медіа-простору. Тому коли я дізналася про «Просто люди», то дуже зраділа. Я дуже люблю так звану хроніку, коли людина розповідає від свого імені важливі речі про себе, суспільство, країну, інші речі. Мені здається, таким чином формується і портрет цієї людини, і покоління, від імені якого вона говорить. Для Донецька проект «Просто люди», як на мене, виконує ще одну важливу функцію. Він знайомить людей одне з одним. Цікаво, що попри те, що в місті, по суті, активних людей не так уже й багато, вони зазвичай мало знають про своїх однодумців.

Важливо й те, про що саме запитують інтерв’юери в героя. Цей момент останнього речення: «Я хочу бути небайдужим», «Я роблю свою справу», «Я маю надію». Дуже надихають ті тези, які змушують замислитись над тим, а що ти зробив для країни та суспільства. І в цьому разі не важливо, хто ти — лікар, громадський діяч, поет, учитель чи політик. Ти — громадянин. Люди бачать, що у різних структурах, на підприємствах працюють люди, а не роботи. Що в них є емоції, бажання, ідеї тощо. І це змушує любити цих людей і ставитись до них з повагою. Це виховує гідність, яку сьогодні зустріти доволі непросто.